Це рясне гуляння вбогих при музиці,
Під мурами, де випивка і тінь.
Це триває свято поїдання птиці
При світлі відлітань і тріпотінь.
Треті птиці лунко прокричали ранок,
І ринок забуяв, як райський ліс.
Тож тяжкі тіла знекровлених коханок
Закутує в пітьму пан птахоріз.
По його робітні в’ється чорне пір’я,
І руки в нього, кажуть, золоті.
Музика на ринку. Вивіска “Вампірня”
Ясніє, ніби спалах, на путі.
Він виймає з тіла теплу душу птичу
(його небіжчик тато – знаний кат),
А вночі приводить у закляклу тишу
Крилатих і співаючих дівчат.
Злякані амури. Під’яремні псиська
Шукають у жаливі кість крила.
Це розправа з ангелами – ангелорізка,
Це пісня жолобками потекла.
Ми ж, умивши пивом пересохлі мізки,
Згорнувши небеса в густий рулон,
Та й гостимось на паперті птахорізки
У місті, що зоветься Вавілон.