Замкнену лінію – контур легкий
Так, ніби ясність плекаєм
Мабуть, свідомі дознання руки
Пройде над ввігнутим краєм
Зляжуть далеко, мов свічі на дні
Зібрані хвилями зорі
Щирої правди одвічні вогні
В першім незайманім творі
Тож до джерел загороджена путь:
Як би надію не вбити!
Легко повірить, що там його ждуть
Навіть зневірений митар